Козій Марина Володимирівна - практичний психолог ЗДО "Золота рибка". Має вищу освіту, ступінь - "магістр", спеціальність "Психологія", 3 роки педагогічного стажу.

/Files/images/picture.jpg

Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?», ініційована Оленою Зеленською . Ознайомитися з матеріалом пропонуємо за посиланням https://howareu.com/

/Files/photo_2023-11-03_11-26-58.jpg

Підтримка батьків та дітей під час війни. Якщо не полишає тривога перед невідомістю. Як підтримати себе і дитину?

Мама обнимает ребенка | Премиум векторы

Війна приносить у життя багато змін, невизначеності та непередбачуваних обставин. Типовою реакцію на це є тривога. Вона характерна і для батьків, і для дітей. Тривала ситуація невизначеності переростає у нав’язливий тривожний стан, що порушує функціонування, здатність до усвідомлення та оцінювання реальності, наслідком якої є зниження якості життя.
Турбота про себе і про дітей у такому стані вкрай важлива. Пояснимо, чому. Діти відчувають занепокоєння дорослих і починають сприймати ситуацію невизначеності як загрозу, з якою дорослі не можуть впоратися. А батьки намагаються приховати свій стан і заспокоїти таким чином дітей, які помічають невідповідність між тим, що дорослі говорять, і тим, як своїми почуттями та діями вони реагують на те, що відбувається.
Почуття тривоги сигналізує людині про потребу усвідомлення небезпеки і необхідність змін. Однак, коли людина втрачає межу між реальною та імовірною небезпекою, уявні ситуації змушують її розглядати найгірші сценарії їхнього розвитку. Тож вкрай важливо помічати у себе ознаки тривоги та вчасно налагоджувати свій стан.
Пам’ятаймо: стабільний стан батьків — основа стабільного стану дітей.

Сигнали тривалої тривоги:

постійне внутрішнє напруження та ускладнене розслаблення;
порушення сну, жахливі сновидіння;
постійна м'язова напруга, головний біль, функціональний розлад кишківника тощо як наслідки переживань, а не ознаки захворювань тіла;
надто часте чи надмірне вживання їжі або відмова від неї;
низька концентрація уваги;
постійна дратівливість;
руйнування стосунків;
занурення в себе;
очікування небезпек або поразки;
панічні атаки;
сприйняття нового як загрози.

Причини підвищення тривожності у дітей і дії батьків:

1. Постійна тривожність батьків і напружена атмосфера в родині провокує перейняття дитиною від дорослих нездорової форми реагування навіть на звичайні події життя. Контролюйте себе!
2. Брак інформації або її невірогідність підвищують тривожність дитини. Спостерігайте та аналізуйте, що дитина читає, які передачі дивиться, з ким спілкується, які емоції відчуває. За потреби розумно обмежуйте її інформаційний простір. Контролюйте джерела інформації!
3. Авторитарний стиль виховання руйнує здорові стосунки в родині. Щоб розуміти, як діти інтерпретують події, обговорюйте їх та доступно пояснюйте все, що відбувається. Відкрийтеся для спілкування!

Як допомогти дитині впоратися з тривогою:

Обіймайте і приймайте обійми.
Забезпечте щоденну стабільність дотриманням режиму дня, традицій, ритуалів. Усі зміни обговорюйте заздалегідь.
Навчіть дитину за допомогою шумних видихів позбавлятися напруги. Допоможіть уявити, ніби так вона виштовхує її з тіла. Доберіть і виконуйте разом вправи на розслаблення.
Зробіть дозвілля корисним: гуляйте на свіжому повітрі, майте регулярні фізичні навантаження, організуйте творчу діяльність.
Довіряйте дитині. Зважайте на її думки. Приймайте поради. Пояснюйте, на що вона може впливати, а що вирішують лише дорослі.
Про те, що ви поруч, можна говорити без обмежень.
Спілкуйтеся постійно. Обговорюйте все, що робитимете разом і окремо. Оцінюйте день, що минув. Діліться почуттями. Плануйте наступний день і майбутнє. Завершуйте розмови оптимістично.
Коли звертатися до фахівця?
Якщо інтенсивність тривоги не спадає і вам не вдається впорядкувати ані свій емоційний стан, ані стан дитини, це означає, що є потреба в отриманні допомоги психолога.
/Files/images/800px-Види_насильства.png

7 ігрових завдань для дошкільної підготовки вдома

Щоб ефективно підготувати дитину до першого класу, не обов’язково купувати спеціальні підручники, достатньо щодня приділяти час корисним і водночас веселим вправам. Пропонуємо вам добірку цікавих завдань для дошкільнят, які з легкістю можна виконувати з дітьми вдома.

Естафета слів

Для цього завдання зберіть якомога більше членів сім’ї: тут головне швидкість і командний дух. На плакаті напишіть великими літерами слово та повісьте його на стіну. На столі покладіть папір та олівці. Учасники естафети повинні вишикуватись одне за одним. За командою кожен гравець підбігає до столу та записує по одній букві зі слова. Далі він повертається назад і передає естафету наступному учаснику. Мета — усім разом записати слово з плаката на аркуші паперу. Головне — дотримуватися правила: один гравець — одна літера.
Починайте з коротких слів та поступово переходьте до складніших. Якщо вашій дитині ще важко записувати літери, підготуйте картки з ними, щоб можна було викласти слово.

Рахунок на пальцях

Вам знадобиться пара гумових рукавичок та будь-яка крупа. Разом з дитиною наповніть рукавички крупою та зав’яжіть їх на кінцях. У вас вийдуть долоньки, які зроблять навчання математики веселим процесом. Запишіть на картках прості приклади та запропонуйте дитині використовувати пальці долоньок як маніпулятивний матеріал. Їх можна загинати на додавання та розгинати на віднімання. Ваш учень може називати результат або записувати його до зошита, залежно від рівня підготовки.
У такий спосіб можна вивчати і склад числа в межах десяти. На картці запишіть число. А завдання дитини — загинати різну кількість пальців на долоньках, щоб разом вони утворили це число.

Дихальна гімнастика

Перш ніж почати читати вголос, запропонуйте дитині «розім’яти» її органи мовлення. Це допоможе навчитися регулювати своє дихання під час читання: чітко вимовляти закінчення слів, не робити вдих на півслові. Для цього виконайте з дитиною кілька веселих вправ:
· здуйте уявну пушинку;
· погудіть, наче пароплав;
· зобразіть свист вітру;
· зробіть язиком рухи маляра, який фарбує стіну;
· подзижчіть як жук.
Робіть такі вправи щодня перед читанням, і цей процес проходитиме легко.

Детектив

Для цього завдання вам потрібно уявити себе справжніми детективами та придумати разом таємний код. Створіть власний алфавіт, де кожна буква буде зашифрована під певним символом. Використовуйте нескладні знаки, щоб дитина могла з легкістю їх намалювати самостійно: сонечко, ромб, стрілка, сердечко.
Зашифруйте слова за допомогою символів та запропонуйте дитині розгадати їх. Так само і ваш малюк може зашифрувати для вас кілька слів. Коли завдання вже стане простим, спробуйте зашифрувати речення або цілий текст. Ви можете залишити дитині таємне послання, або ж навпаки — запропонувати їй написати вам листа.
Таке завдання допомагає розвивати увагу, пам’ять та вивчати літери весело.

Актор

Мета вправи — прочитати один і той самий текст з різними інтонаціями, наче актор. Найкраще вибрати невеликий віршик, щоб вашому учню не було надто складно. Запропонуйте дитині перевтілюватись у різні ролі: читати з виразом суму, радості, здивування, наче герой мультика, ведучий новин чи якась тварина.
Таке завдання допоможе розвинути дикцію та зрозуміти, якою важливою є інтонація під час читання вголос.

Графічний диктант

Ця вправа допомагає дитині розвинути увагу, просторову уяву, дрібну моторику пальців рук, посидючість та вчить орієнтуватись у зошиті.
Дитині знадобиться аркуш паперу в клітинку, олівець та гумка. Вам лише та уважно його прочитати. Ви диктуєте послідовність напрямків: клітинка ліворуч, клітинка праворуч тощо, і в результаті лінії мають утворити певне зображення.
Перед диктантом не забудьте повторити напрямки ліворуч, праворуч, вгору та вниз. Контролюйте кроки дитини, допомагайте зорієнтуватись у клітинках та виправити помилки за потреби. Вибирайте цікаві зображення, які після завершення можна розмалювати кольоровими олівцями.

Мозаїка

Ця вправа буде корисною для розвитку дрібної моторики та підготовки руки до письма. Вам знадобиться сітка для раковини — у ній має бути багато отворів круглої чи прямокутної форми. Запропонуйте дитині заповнити ці отвори різним роздатковим матеріалом. Це можуть бути ґудзики, намистинки чи навіть жолуді, зібрані під час прогулянки.
Щоб ускладнити завдання, поставте умову, що намистинки в кожному ряду мають бути іншого забарвлення. Це навчить дитину сортувати предмети за кольором.
Пандемія мине
Пандемія мине, карантин закінчиться, життя налагодиться. А наслідки від агресії, неадекватності, всі вчинені чи сказані образи назавжди залишаться з вами і вашим оточенням в пам’яті.
Якщо ви чи хтось з ваших близьких відчуваєте надлишок агресії, через стрес, слід першочергово працювати над усвідомленням. Спробуйте зрозуміти, що в даній ситуації винних немає. Хвороби були, є і будуть. Багато з них – заразні. Їх поширення – слабо контрольований процес. Люди можуть бути носіями і не здогадуватись про це. Тимчасові незручності – це просто тимчасові незручності. Це не покарання, не знущання, не чийсь злий план. Це вимушені міри для безпеки вас, ваших близьких та інших людей. Всі глобальні процеси потребують часу на вирішення.
Відчуваючи злість, бажання когось образити, спробуйте перевести агресію в «мирне русло». Заведіть «щоденник злості». Зошит, у який виписуйте всі ситуації, які спровокували агресію. Не соромтесь з висловами – папір все стерпить. Головне – не показуйте свої дописи оточуючим. Потім, коли потреби у цьому щоденнику не буде – спаліть його.
Малюйте. Використовуйте червоний, чорний, неоново-зелений кольори. Малюйте різкі лінії з сильним натиском. Не бійтесь пошкодити папір.
Якщо відчуваєте потребу – порвіть малюнок. Якщо конфлікту не уникнути – використовуйте систему «Я – повідомлень». Це особлива форма висловлення думки, потреби, претензії, прохання, яка спрямована на чітке розуміння сказаного вами іншою людиною. Структура спілкування за допомогою «Я – повідомлень» широко використовується у психології для гасіння різних афективних станів і виглядає так: «чіткий опис того, що ви відчуваєте від першої особи, пояснення, що викликало такі відчуття, прохання про той чи інший вчинок». Наприклад: «Я відчуваю злість через те, що зараз ми всі цілодобово знаходимось вдома. Ти не допомагаєш підтримувати порядок в оселі і ігноруєш мої прохання не смітити. Мені образливо через те, що я витрачаю багато сил і часу на прибирання, але не бачу результату. Мені здається, що мою працю не цінують. Тому я злюсь. Я не хочу сваритись і тому порошу тебе про дещо: я хочу, щобти прибрав своє робоче місце і навів лад у шухлядах та надалі намагався підтримувати все у такому стані. Буду дуже вдячна за твоє розуміння».
Важливою особливістю у використанні таких повідомлень є чітке пояснення свого внутрішнього стану, яке допомагає іншій людині сприйняти вашу позицію максимально правильно. Також спокійний тон і зоровий контакт.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ У ВИХОВАННІ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ ДИТИНИ

Як прокачати емоційний інтелект, щоб спілкуватися з колегами результативно | DOU

1. Емоціі виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчати дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.
2. Не існує поганих і хороших емоцій, і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.
3. Почуття дитини не можна оцінювати. Не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції – це результат тривалого стримування емоцій.
4. Потрібно навчати дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про своїпочуття.
5. Не слід учити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає у тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.
6. Не слід у процесі занять із дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити у повсякденному житті, адже штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово розв’язує проблему.
7. Необхідно враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.
8. Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.
9. Із метою ліквідації негативних емоцій необхідно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.
10. Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей ії ставлення до себе.
11.Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар’ери для необхідних змін. У таких випадках варто розпочинати роботу з корекції ставлення до себе.
Життя під час адаптивного карантину повне сильних емоційних переживань та важких виборів. В більшості випадків людський організм знаходиться в хронічній стресовій ситуації. Це негативним чином впливає на наш психічний стан. Якщо на це вчасно не звертати увагу, то з’являться видимі аспекти її виснаження – синдром вигорання і як результат психосоматичні захворювання. Як же зарадити цьому? На що звертати увагу, щоб бути в гармонії самим з собою.

Діти і здорове харчування: п'ять порад для батьків


Рекомендації щодо поведінки батьків під час карантину

1. Критичне мислення. Усвідомити, що є речі, на які я не можу впливати, не можу змінити. Зрозуміти, що лежить в «полі мого впливу» (зупинити коронавірус я не можу, але можу дотримуватись гігієни та самоізолюватись). Для того, щоб не ставати рознощиком емоційного зараження – не репостити і не поширювати в родині неперевірену інформацію. Утримуватися від непродуманих коментарів, фото і відео, які можуть згубно впливати на людей з менш критичним мисленням.
2.Інформаційна гігієна. Постійне занурення у стрічку новин лише підвищить тривогу. Обрати два – три джерела інформації, яким довіряєте, і обов’язково аналізувати отримані дані. Тримати баланс між емоційністю та раціональністю. Не проводити в інформаційному потоці більше 1 години на день. Краще не робити це зранку, перед сном і на голодний шлунок.
3. Створення щоденного ритуалу (для когось – кава в певний час / заняття з йоги / онлайн відвідування музею чи опери).
4. Позитивні емоції. Підходить все, що покращує настрій. За допомогою мобільних гаджетів, соціальних мереж зранку ділитися один з одним життєстверджуючими відео: фрагментами класичної музики, відео тварин, тощо. Тільки це не повинно перетворитися в «масовий забіг»: наприклад, тільки з 9 до 10 ранку «створюємо настрій».
5. Перенаправити тривогу. Зайнятись корисним або тим, що приносить задоволення. Читання, медитація, малювання, спорт, handmade. Навчатися новому (курси онлайн). Розписати і заповнити весь свій час таким чином, щоб все мало сенс, оскільки байдикування є живильним середовищем для виникнення панічних фантазій.
6. Спілкуватися з близькими, родичами, знайомими які знаходяться на відстані (дистанційна підтримка в месенджерах і відеозв’язок).
7. Оптимізувати закритий простір. Ситуації «закритого простору», коли вся сім’я перебуває вдома більше часу, ніж раніше (на вихідних) є дещо незвичною. Відповідно виникає необхідність по новому вибудовувати і стосунки, і спілкування, і побут тощо:
- вміти говорити (необхідно висловлювати побоювання, які виникають: проблеми з бізнесом, проблеми зі здоров’ям, скорочення все що турбує. Не треба боятись почуттів. Адже, боятися, відчувати безсилля – це нормально. «Відключити почуття» означає перестати бути в контакті з собою. А це значить, що колись почуття «вибухнуть» і їхня сила буде деструктивною. «Дозвіл» на негативні емоції знижує напругу;
- побут (перерозподілити «соціальні» ролі у побуті, у всіх членів родини мають бути певні обов’язки по дому);
- робочий графік, який структурує день (розуміти, що протягом дня у нас має бути час на роботу, побут, відпочинок, спілкування і навчання з дітьми, фізичні вправи тощо).
8. Саморегуляція. Керувати власним психоемоційним станом, наприклад за допомогою таких прийомів:
- «Природні» прийоми (гумор, думки про щось хороше і приємне (наприклад, що зробимо, коли карантин завершиться), різні рухи типу потягування, розслаблення м’язів, перегляд фотографій);
- Самонакази – короткі розпорядження, які людини дає сама собі, застосовуються, коли треба себе поводити відповідним чином, але є певні труднощі з організацією власної поведінки (наприклад: «Заспокойся!» або «Не піддавайся на провокацію!» тощо).
- Вправи для м’язової релаксації, різноманітні дихальні вправи тощо. Наприклад, так зване «дихання по квадрату»: на 1,2,3,4 вдихаємо повітря, на 1,2,3,4 затримуємо дихання, на 1,2,3,4 видихаємо і знову на 1,2,3,4 затримуємо дихання. Якщо виконувати цю вправу кілька хвилин – хвилювання знижується.
9. Сон. Повноцінний відпочинок вночі. Відкладати гаджети за 1 годину перед сном.


Вікові особливості

Криза 3-х років :: IRC-Uzghorodskoi-radu

Науковці вважають, що вікові кризи дитини — явище нормальне, проте далеко не безпечне. Якщо дорослий не допо­магатиме малюкові в цей складний для нього час, не розумітиме його потреб, не знатиме фізіологічних особливостей розвитку, навіть легка форма кризи мо­же призвести до неминучих змін. Батьки часто використовують метод «агресії» і спрямовують на дитину потік нищівної енергії з величезним негативним зарядом. Вони зривються на дитині, не розуміючи, що цим «заряджають» її. А вона, не в змозі розрядитися, як ми з вами, накопичує агресію в собі. І рано чи пізно ця агресія дасться взнаки — дитина хворіє (від легких колік до серйозних психозів).

Так як третій рік життя є кризовим, то набувши певного багажу знань і вмінь, дитина починає відчувати потребу в більшій, ніж їй надають, самостійності. У малюка зароджується усвідомлення, що він — окрема істота зі своїми бажаннями, потребами, які не завжди збігаються з тим, що пропонують мама чи тато. Дитина робить спроби порівнювати себе з іншими людьми.

Головні зміни в цей період зосереджені навколо «Я - сам»

Що робити батькам, щоб допомогти дитині
пережити кризу трьох років:

  • Криза може початися вже з 2,5 років, а закінчитися в 3,5 – 4 роки.
  • Постарайтеся виробити правильну лінію своєї поведінки, станьте гнучкішими, розширте права і обов'язки дитини.
  • Дозвольте малюкові бути самостійним. Не втручайтеся (по-можливості) в справи дитини, якщо вона не просить. Донечка, пхикаючи, натягує кофтину, так хочеться їй допомогти, але малятко не оцінить Вашого прагнення, швидше за все, вона голосно чинитиме опір. Девіз цього віку у дітей такий: «Розкажи мені, і я забуду. Покажи мені, і я запам’ятаю. Дай мені діяти самому, і я зрозумію.»
  • Пам'ятайте, що дитина як би випробовує Ваш характер, перевіряючи по кілька разів в день, чи дійсне те, що було заборонене вранці, заборонять і увечері. Проявляйте твердість. Встановіть чіткі заборони (не можна тікати на вулиці від мами, чіпати гарячу плиту і так далі). Заборон не повинно бути дуже багато. Цієї лінії поведінки повинні дотримуватися всі члени сім'ї (або хоча б тато із мамою).
  • Пам'ятайте, що дитина багато слів і вчинків повторює за Вами, тому стежте за собою (якщо мама надмірно емоційна, вередлива, то дочка, швидше за все, буде такою ж). В цей час дитині потрібні не повчання, а приклади.
  • При спалахах впертості, гніву спробуйте відвернути малюка на що небудь нейтральне.
  • Коли дитина злиться, у неї істерика, то марно пояснювати, що так робити не добре, відкладіть це до тих пір, коли малюк заспокоїться. Доки ж можна узяти його за руку і відвести в спокійне безлюдне місце.
  • Для гармонійного розвитку дитини бажано підкреслювати, яка вона вже доросла, не «сюсюкатися», не старатися все зробити за малюка. Розмовляйте з ним, як із рівним, як із людиною, думка якої Вам цікава.
  • Любіть дитину і показуйте їй, що вона Вам дорога навіть заплакана, вперта, капризна. «Дитина найбільше потребує вашої любові як раз тоді, коли вона найменше її заслуговує. «(Ерма Бомбек)

ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ


/Files/images/DHPjj0nPmj21UC2JTtielGzCyXgzuYEQCUv2eWzX.jpg

Час дошкілля-унікальний період у психічному розвитку дитини, який забезпечує загальний розвиток, дає основу для подальшого формування якостей дитячої психіки, ставлення до довкілля, проекцій на майбутнє. Вступ до школи – найважливіший етап у житті кожної дитини. Він ніби розділяє дитинство з його імпульсивністю, безпосередністю, некерованістю бажань, з перевагою «хочу» і шкільне життя – з її необхідністю підпорядковуватися дисципліні, вимогам «треба», плануванню і розпорядку навчального процесу. Це час великих надій і розчарувань, перших життєвих перемог дитини і поразок, осягнення здобутків та підрахунків втрат.
Підготовку до школи бажано починати за рік до початку навчального року, щоб дитина без поспіху, без лишніх хвилювань почала свою діяльність.

У чому ж виявляється непідготовленість до шкільного навчання?

1. Непідготовлена до школи дитина не може зосередитися на уроці, часто відволікається, не може включитися в загальний режим роботи класу;
2. Слабкий розвиток зв'язного мовлення і розумових здібностей, невміння задавати питання, порівнювати предмети, виділяти головне;
3. Мало ініціативи, труднощі в спілкуванні з дорослими й однолітками з приводу навчальних завдань.
Непідготовленість школяра призводить до затяжної адаптації.

Основними компонентами дитячої готовності є:

1. Фізична зрілість:
- зріст дитини (хл-111- 121см; дівч-111-120см)
- маса тіла (хл-19,5-24,5кг; дівч-19,0-23,5 кг)
- наявність постійних зубів
2. Психологічна зрілість
- мотиваційна готовність зумовлюється пізнавальною спрямованістю дошкільняти на основі формування позитивних вражень про школу, навчання; захопленнями власне навчанням, як змістовною діяльністю; прагнень дитини пізнавати нове; визнання авторитету дорослого.
- інтелектуальна готовність на пряму пов’язана з мотиваційною. Оскільки є зацікавленість – є бажання набувати знання та навички, вчитися, проявляти свої можливості та старання.
Виражається у :
· обізнаності дитини про навколишній світ (живу, неживу природу, соціальні явища);
· у вмінні дитини довільно концентрувати увагу;
· аналітично мислити (розуміти суттєві ознаки та зв’язки між явищами та подіями, вмінь класифікувати, узагальнювати, порівнювати);
· раціонально підходити до дійсності;
· проявами логічного мислення;
· рівні розвитку пізнавальних здібностей (пам'яті, мисенні, уваги, уяви, сприйнятті);
· підготовці руки до письма;
· наявності навичок звукового аналізу слів
- емоційно-вольова готовність – це позитивна реакція дитини на відвідування школи, вияв довіри; вмінням регулювати власну поведінку; підкорятися поставленим вимогам; діяти згідно інструкції; ставити мету; долати труднощі; оцінювати результати своєї діяльності
- моральна готовність – це:
· знання соціальних норм та ролей
· дотримання правил поведінки
· наявність комунікативних навичок (вміння не слухати, а й чути; враховувати стан інших; вміння вибачатися та пробачати; здатність дитини до співчуття)

Фізична зрілість + Психологічна зрілість = Шкільна зрілість

Особливості поведінки та особистості дитини:
- фізичні: нетерплячість, швидка втомлюваність, рухливість, активність
- соціальні: прояви духу суперництва, придумування власних правил, залежність від оцінок дорослого
- мовні: з задоволенням пояснює, коментує, жартує, розгадує загадки
- пізнавальні: задає запитання, робить самостійні відкриття, зростає інтерес до творчої активності
- поведінкові: відкритість світу, безпосередність, наслідування, рухливість, мінливість, емоційність, мимовільність
Необхідно у роботі з дітьми:
- підтримувати, а не стримувати активність дитини (рухову, пізнавальну)
- заохочувати до отримання знань
- розвивати та підтримувати унікальність дитини
- вчити долати труднощі, перешкоди
- не перевантажувати дитячу психіку

Виховуючи і навчаючи дитину слід пам'ятати про те, що не можна перетворювати заняття в щось нудне, нав'язане дорослими і не потрібне самій дитині. Спілкування з батьками, у тому числі і спільні заняття повинні доставляти дитині задоволення і радість.
Кiлькiсть переглядiв: 665